У давнину собори будували І зводили церкви для душі, Ніколи їх не руйнували, А що зробили зараз ми?! Знищаємо, що нами не будовано, Ми забуваємо про рід… Часи пройшли – «собор» скасовано… Так міркувати нам не слід! Собор душі і гідності народу… Зберігся він чи занепав? - Забули ми культуру роду… Хто б шлях до рідного проклав?! Краса… Чи є вона в наш час? Про душу вже немає мови… Яка духовність є у нас? Які духовні в нас собори..? «Доля народу», «добробут в країні» - Дуже важливі поняття людині. Знаю я точно в майбутньому буде Щось незвичайне, що я не забуду: Буде єдина культура і мрія, Щира і світла у всіх нас надія!
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
