| | Жива природа
Що вічно в пам’яті народу буде жити?
Чого не зможе зруйнувати людський гріх?
Що може душу назавжди заполонити,
Розкривши сутність усіх стежок і доріг?
Авжеж природа недоторкана, живая:
Донецький степ, широкий та безкраїй,
Карпатські гори, полонини необ’ємні,
Всі краєвиди, що завжди душі приємні.
А ще бурхливі річки та потоки,
Моря, озера, хвилі в усі боки,
Дерева в лісі – велетні могутні,
Поля, галявини та ниви незабутні.
Хіба ж усе це можна не любити?
Рука підійметься красу цю загубити?
Чи зрозуміє людство врешті решт –
«Залізне місто» для природи – це арешт.
Вона ж так само прагне жити, як і ми,
Серця зцілити прагне кам’яні,
Жорстокість, темряву та злидні прагне вбити,
Тож допоможемо хоч це ми їй зробити.
| |  Родченко Катерина
Що вічно буде жити?Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ
м. Моспіне © Родченко Катерина, 2006 р.
Переглядів: 782
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
