|
| |
| |
Шаталова Ірина |
 |
|
Роботи учасника:
Луганщина!
Світанок України!
Чарівної землі чудовий край.
В усьому світі
Ти така - єдина,
В усьому світі ти така одна. |
|
Луганщина - світанок України!
Це край, який життя дає новому дню.
Це край, де сходить сонце батьківщини,
Де люди пам'ятають давнину. |
|
Десь у каштанових дібровах,
Де щовесни бузок цвіте,
В обидва боки хвиль дніпрових
Величний КиЇв постає. |
|
Мовчить граніт під гіллями верби.
I навкруги якась панує тиша.
Це згадка про жахливі дні війни.
Це пам'ять тим, хто із вогню не вийшов. |
|
При дорозі тополя
Тихо гілля хитає.
А тим часом дівчина
Свою долю шукає. |
|
Не питай мене, чому я зараз плачу .
Не питай мене, чому така сумна.
Не питай мене, прошу тебе, юначе,
Чом, на диво, я сьогодні мовчазна. |
|
Є у світі край чудовий,
Де щоночі сяють зорі,
Де, мов щебет солов'їний,
Пісня щастя з неба лине. |
|
Тарас Григорович Шевченко -
Кобзар, знайомий нам з дитинства.
Бо невмирущу його славу
Шанує кожен українець. |
|
Зима. Подвір'я снігом вкрите,
І вітер злий лютує за вікном.
А серце тяжким сумом оповите,
I на душі чомусь самотньо знов. |
|
Сиві хмари затьмарили небо,
У мій дім завітала журба ...
Я шукаю дорогу до тебе
I у мріях блукаю одна. |
|
Стою на улице и слушаю весну .
Вдыхаю чистый свежий воздух грудью.
Веду с душою розговор про жизнь свою -
Мне кажется, что не нужна я людям. |
|
Мы благодарны вам, седые ветераны,
За подвиг, совершённый много лет назад.
Пусть бой прошёл, но ваши не зажили раны.
По-прежнему слезой окутан строгий взгляд. |
|
Дороже в мире нет твоей улыбки,
И сердцу нет милее глаз твоих.
Забыть тебя казалось бы ошибкой,
Ведь ты давно живёшь в мечтах моих. |
|
Вернись! -
Я повторяю снова.
|
|
|
|
|
